Киевский семейный женский форум мам родителей

Агни Йога о детях или как её ещё называют Живая Этика - книга философского характера, являющая собой синтез космос - человек - сознание, которая поможет в расширении мировоззрения и кругозора ребёнка. Книга издателем коей я являюсь, не является пропагандой какой либо религии, мной распространяется бесплатно (т.е. соответственно не является коммерческим продуктом) в силу сложившейся моральной, точнее сказать, аморальным поведением общества. Дети - наше будущее, а вернее, будущее в детях, но когда с экранов телевизоров и т.д. навязывается в буквальном смысле слова насилие, жестокость и прочий негатив, мы должны противостоять этому хаосу безумия.
Возможно, первых несколько страниц покажутся сложными к восприятию (причина - это глубокая восточная философия), не останавливайтесь, дальше будет гораздо легче и совершенно понятна суть. Агни Йога - это то, что изучал, Платан, Пифагор, Конфуций, это то, что интересовало Льва Толстого, это то, что несли и чему учили Христос и Будда и т.д. и т.п. Хочу обратить Ваше внимание на то, что Агни Йога не является религией. Она не несёт в себе каких либо обрядностей или поклонений кому или чему либо. Вы в этом убедитесь в процессе чтения.
Формат А5, 200 стр. Распространяется бесплатно, доставка в любой регион так же бесплатная. Заказать книгу (книги): cable.ak@gmail.com в теме письма указывать "Агни Йога о детях"

Просьба к форумчанам, если знаете людей (работников детских, учебных заведений), которым небезразлично будущее детей, наше будущее, сообщайте мне их адрес (контакт) и я с радостью отправлю им указанную книгу (книги).

Так же есть версия в электронном виде.

буду знать напишу

несколько слов о воспитании ребенка страхом..о том, что запугивая малышей мы формирмируем детские страхи и к чему подобное воспитание ведёт- нижеследующая статья :
"...Вспомните, с самого раннего детства нас все запугивают, вроде бы для нашей же безопасности.
-В лес не ходи, там волки, они тебя съедят.
-Не залезай, а то упадешь.
-Не ешь немытое яблоко - заболеешь.
-Не бегай там, иначе тебя машина задавит.
-Не будешь учиться, останешься глупым и будешь всю жизнь двор подметать.
-Не будешь есть кушу - так и останешься на всю жизнь маленьким и никогда не выростешь.

Воспитание в очень большой мере строится на запугивании ребенка .
Взрослые придумывают негативные ситуации и в красках рассказывают их детям с тем, чтобы раз и навсегда отбить у них желание делать что-то неправильно, что навредит ребенку .
Ребенок , погружаясь в атмосферу страхов , которые нагоняют родители и воспитатели, начинает сам выдумывать собственные страхи .
Когда он пытается делиться ими со взрослыми, то встречает лишь усмешки, поскольку с позиции взрослого страх ребенка больно уж смешной т.к взрослый понимает, что не могут гуси-лебеди схватить ребенка и унести в далекие страны.
Но этого ребенок не понимает, и его страх усиливается от того, что взрослый человек не осознает опасность, которая, как кажется ребенку , ему реально грозит.
Столкнувшись несколько раз с насмешками со стороны взрослых, ребенок перестает делиться своими страхами и держит их в себе.

Человек взрослеет, но воспитание страхами не прекращается.
Даже человека дожившего до пенсии, постоянно пугают тем, что на пенсию жить нельзя, что скоро будет очередной подъем цен и на пенсию уже ничего не купишь, надо срочно запасаться всем, чем можно, и т.д
Т.е вся наша жизнь, начиная с рождения, сопровождается нагнетанием страхов .
Если взрослый, с некоторыми страхами может еще как-то разобраться, то для маленького ребенка воспитание страхом становится большой нагрузкой на психику.
Мы-то пугаем ребенка из лучших побуждений, но не думаем о том, как он воспринимает страх , который мы ему внушаем.
Часто взрослые не отдают себе отчет в том, что дети становятся нервными, капризничают и плохо спят потому, что днем проходили очередной урок в "школе жизни", основанный на воспитании страхом .

Но и это только вершина айсберга.
Сейчас уже все понимают и открыто говорят: "Практически все болезни, в том числе и рак, от нервов".
Вопрос ко всем: "А нервничают люди из-за чего?"
-Люди нервничают из-за страхов , - бесспорно, ответите вы.
Вот вам и развязка!!!
Нагнетанием страхов , еще в детстве, мы закладываем болезни, которые проявляются в зрелом возрасте.

Если у вас самих дети уже выросли, но маленькие дети они есть у ваших детей , у родственников или знакомых, то будет не плохо, если ссылку на данную статью вы отправите им.
P.S
Несколько строк специально для скептиков.
Не веря автору на слово, зайдите в интернет и поинтересуйтесь, какая средняя продолжительность жизни в Японии. Вы обнаружите, что она бьет все рекорды: средняя продолжительность жизни японских мужчин 79,19 лет, женщин - 85,99 лет.
И со здоровьем у людей там все гораздо лучше, чем в других странах.
Затем поинтересуйтесь системой воспитания детей в Японии. Изучив литературу по этому вопросу, вы узнаете о том, что японцы практически ничего не запрещают своим детям , особенно в период, когда дети маленькие.
Но и в более сознательном возрасте запреты японцев отличаются от тех, к которым прибегаем мы.
Если наш ребенок плохо ведет себя на улице, то мама говорит ему: "Ты плохо себя ведешь, поэтому марш домой, сиди дома, ты наказан".
Японские родители поступают диаметрально противоположно, когда ребенок ведет себя не правильно.
-Если будешь и дальше себя так плохо вести, то оставайся на улице, в дом я тебя не пущу.

Вот вам и наглядный пример того, как детские страхи влияют на продолжительность жизни и здоровье.
http://www.astra-systems.net/free/150.php

Интересная статья, но я считаю, что к каждому ребенку нужно использовать индивидуальный подход.

У кожного народу свої звичаї, традиції, обряди. Так само і свої методи виховання та розвитку дітей. Іноді навіть сусідні країни абсолютно по-різному ставляться до свого молодого покоління.

В Африці, наприклад, матері за допомогою шматка тканини прикріплюють малюків до себе. В ісламських країнах особлива увага приділяється заохоченню хороших вчинків. У Гонконгу жодна мама не довірить малюка навіть найкращій няні. У західних країнах вважається, що дітям небажано спати вдень, щоб їм добре спалося вночі. У японських і китайських країнах діти зазвичай сплять з батьками. Батьки дотримуються цієї методики, щоб малята не страждали від жахів. У Нігерії серед дворічних малюків 90 % вміють вмиватися, 75 % можуть робити покупки, а 39 % вміють мити свою тарілку. У США ж вважається, що до двох років дитина повинна катати машинку на коліщатках.

Австрія

До виховання дітей тут ставляться неоднозначно. З одного боку, вважається, що австрійські батьки - одні з найсуворіших у світі. З іншого боку, саме тут на купівлю іграшок дитині щорічно витрачається грошей більше, ніж в іншій європейській країні.

США

У США всі турботи про дитину лежать на плечах молодої мами, яка і не поспішає виходити з декрету. До дітей відношення терпляче і демократичне. Основних методів покарання за будь-яку провину два: перший - позбавлення іграшки або можливості дивитися телевізор, другий - «стілець відпочинку». А якщо дитина комусь скаже, що вдома її відшмагали, то дорослий, який це почув, скоріш за все, викличе поліцію. Дітям дають свободу дій, привчаючи до самостійності. Ще в садку дітям кажуть, що вони мають право на свою думку. З американськими дітками частіше гуляють тата. Чого в Америці точно немає, так це залучення бабусь у процес виховання дітей.

Канада

Тут дитині дозволяють практично все. Слово «ні» під забороною, а основне завдання виховання - розвиток творчості і внутрішньої свободи. Обмежень не існує буквально ні в чому: немає жорсткого режиму, вимог, дисципліни. Усі прагнуть просто насолоджуватися життям: і діти, і дорослі.

В'єтнам

З малих років діти ростуть буквально самі по собі, на вулиці, навчаючись соціальним та іншим навичкам у своїх однолітків або старших. Але у кожної дитини є свій критерій «добра і зла»: треба намагатися не здійснювати вчинків, які можуть засмутити батьків.

Алжир

Високі темпи зростання населення призвели до того, що держава просто змушена була взяти на себе істотну частину турбот про молоде покоління: батькам доводиться багато працювати, щоб забезпечити сім'ю. А тому вихованням дітей більше займаються вчителі, вихователі чи тренери в різних спортивних секціях.

Англія

Країна відома своїм суворим вихованням. Дитинство маленького англійця сповнене безліччю вимог, які спрямовані на формування чисто англійських традиційних звичок, поглядів і особливостей характеру та поведінки в суспільстві. З маленького віку дітей навчають стримувати прояв своїх емоцій. Середній вік молодої мами - 35-40 років. Англійські мами часто користуються послугами нянь. З раннього віку в Англії мами беруть з собою дітей в кафе, в кіно, в магазини чи в інші громадські місця, тому ті швидко адаптуються до навколишнього середовища. Діток англійці постійно хвалять і вважають, що це підвищує самооцінку та впевненість у собі. І ще одна особливість - англійські мами не мають права робити зауваження чужій дитині.

Ірландія

Ставлення до дітей в цій країні трепетне. Навіть якщо малюк розбив щось в магазині, ніхто не стане його лаяти за це - скоріше ввічливо поцікавляться, чи не злякався він. Незважаючи на те, що жінки Ірландії зазвичай народжують в досить зрілому віці, дітей у сім'ях багато - найчастіше четверо чи п'ятеро. Цікаво, що в цій країні зовсім немає дитячих будинків: для всіх сиріт неодмінно знайдеться родина.

Франція

Французька сім'я настільки міцна, що діти з батьками не поспішають розлучатися і спокійнісінько живуть разом до тридцяти років. Французька мама цілком раціонально розподіляє час між роботою, особистими зацікавленнями, чоловіком і дитиною. Дитина рано йде в садок, бо мама повертається на роботу. Французька дитина далеко не завжди виявляється в центрі уваги своїх рідних, рано вчиться розважати сама себе, зростає самостійною, швидко дорослішає. Бабусі й дідусі до виховання не долучаються.

Бельгія

Дітей з раннього віку вчать бути частиною суспільства: уже з 2,5 років малюки відвідують школу. У класі викладає один учитель, який працює з дітьми постійно. Він вчить їх бути акуратними, дружити, допомагати один одному, проявляти повагу до однолітків.

Італія

Сім'я в Італії - це клан, це найсвятіше. Діти ростуть в атмосфері вседозволеності і безсистемності, при цьому в умовах тотального контролю, в результаті чого виростають такими ж експресивними, та нестриманими, як їх батьки. У цій країні дитина в першу чергу - дитина, тому якщо вона активна, якщо вона балується, стоїть на голові, робить все що хоче, то батьки ніколи її не покарають.

Нідерланди

«Діти повинні рости вільними » - ось головне правило цієї країни. Дітям дозволяють абсолютно все, аби тільки це не загрожувало їхньому здоров'ю. Нехай з ранку до вечора будують, ламають, бігають і шумлять - ніхто й слова не скаже. Навчання теж повинне бути радісним і приємним. У школу діти ходять практично без нічого: беруть з собою лише бутерброди, а все необхідне для занять їм видають безпосередньо на уроці.

Іспанія

Іспанці люблять розповідати про своїх дітей, захоплюються ними, дарують подарунки за щось і просто так. Інколи можливі спалахи гніву, спрямовані в бік дитини, але, тривають вони недовго і закінчуються міцними обіймами, поцілунками і вибаченнями. Діти не виростають егоїстичними і розпещеними, тому що поняття добра і зла, поганих вчинків і такі , які можна ставити в приклад іншим, чітко розділяються.

Куба

Дитиною займається мама чи бабуся; якщо всі зайняті - існує багато державних садків, а ось нянечок запрошують вкрай рідко. Дівчаток з ранніх років привчають вести господарство і допомагати по дому. Хлопчик повинен рости сильним і сміливим, його призначення в житті - бути чоловіком. У сім'ї зазвичай дуже довірливі відносини, і у маленьких кубинців, як правило, немає ніяких таємниць від їх батьків.

Німеччина

Німці вважають за краще заводити дітей після тридцяти років, коли вже зроблять кар'єру. Зазвичай підшукують няню до народження дитини. У Німеччині діти до трьох років виховуються вдома. Коли вони стають старшими, їх раз на тиждень водять в «ігрову групу». Там вони вчаться спілкуватися з однолітками. Після цього їх віддають в дитячий садок. Виховання дітей у Німеччині можна охарактеризувати словами «захист» і «безпека». З дитинства маленьких дітей привчають до того, що їх ніхто не повинен ображати, бити, карати і підвищувати голос.

Швеція

Шведи негативно ставляться до того, щоб вдарити дитину, навіть якщо вона провинилася. Діти з ранніх років знають про своє право недоторканності. Тим не менше, певні рамки і межі строгості в шведських сім'ях існують, оскільки вважається, що вседозволеність і розпещеність призводять до того, що людина виростає нещасною. Але якщо батьки щось забороняють своєму малюкові, то вони зобов'язані пояснити чому, вислухати його аргументи і думки.

Таїланд

«Кращий учитель - особистий досвід». Батьки не прагнуть уберегти дитину від падінь, синців або інших неприємностей: сама встане, далі побіжить. Вони, звичайно, розповідають малюкові, що деякі вчинки небезпечні, а деякі - непристойні, але свій вибір зрештою дитина робить сама.

Греція

Грецьке виховання в чомусь схоже з італійським. У грецьких батьків є свої правила: дитина повинна бути завжди нагодованою, перегодованою і навіть загодованою. Тому вгодований грецький малюк з їжею в руках - досить поширене видовище. Ще одна відмінна особливість грецьких сімей - мами балують синів, а тата виконують будь-який каприз своїх дочок. Причому таке ставлення зберігається, коли дорослим чадам вже далеко за сорок.

Японія

У Японії існує градація способів виховання за віком. До 5 років малюк може робити все, що душі завгодно. З 5 до 15 років з дитиною прийнято поводитися в буквальному сенсі як з рабом. У цей період будь-яке слово батька для дитини - закон. Зате після 15 років до підлітка ставляться на рівних і вважають його самостійною особистістю, що заслуговує поваги. Японський батько ніколи не підвищить голос на свою дитину і тим більше, ніколи не вдарить її. Японський малюк може бути впевненим у тому, що його завжди уважно вислухають, прийдуть на допомогу. Японські батьки ніколи не виховують дітей на людях. Вони роблять їм зауваження, але наодинці і при можливості спокійно.

Китай

Оскільки китайці не мають змоги завести більше однієї дитини, вони практично однаково підходять до виховання, як хлопчиків, так і дівчаток. Тому у звичайній китайській родині найчастіше немає поділу на чоловічі і жіночі обов'язки. До того ж, більшість китайських дітей відрізняються ввічливістю і хорошими манерами. Діти з раннього віку ходять у дитячі садки (іноді навіть з трьох місяців), де живуть за правилами колективу в повній відповідності з прийнятими нормами. Дитину з колиски привчають до покірності і строго слідкують за нею. Китайці не шкодують сил і засобів для різнобічного розвитку дитини.

Данія

Данські діти ростуть в атмосфері свободи і рівноправності. З ранніх років дитина - повноцінний член сім'ї, який має право на свою думку і може брати участь у вирішенні будь-яких питань. Головний метод виховання у датських батьків і вихователів - гра, а тому дитячі садки на найвищому рівні оснащені всім необхідним для найрізноманітніших ігрових програм.
Джерело: " " " starylev.com.ua/club/article/yak-vyhovuyut-ditey-u-riznyh-krayinah"> starylev.com.ua/club/article/yak ... h-krayinah

У кожного народу свої звичаї, традиції, обряди. Так само і свої методи виховання та розвитку дітей. Іноді навіть сусідні країни абсолютно по-різному ставляться до свого молодого покоління.

В Африці, наприклад, матері за допомогою шматка тканини прикріплюють малюків до себе. В ісламських країнах особлива увага приділяється заохоченню хороших вчинків. У Гонконгу жодна мама не довірить малюка навіть найкращій няні. У західних країнах вважається, що дітям небажано спати вдень, щоб їм добре спалося вночі. У японських і китайських країнах діти зазвичай сплять з батьками. Батьки дотримуються цієї методики, щоб малята не страждали від жахів. У Нігерії серед дворічних малюків 90 % вміють вмиватися, 75 % можуть робити покупки, а 39 % вміють мити свою тарілку. У США ж вважається, що до двох років дитина повинна катати машинку на коліщатках.

Австрія

До виховання дітей тут ставляться неоднозначно. З одного боку, вважається, що австрійські батьки - одні з найсуворіших у світі. З іншого боку, саме тут на купівлю іграшок дитині щорічно витрачається грошей більше, ніж в іншій європейській країні.

США

У США всі турботи про дитину лежать на плечах молодої мами, яка і не поспішає виходити з декрету. До дітей відношення терпляче і демократичне. Основних методів покарання за будь-яку провину два: перший - позбавлення іграшки або можливості дивитися телевізор, другий - «стілець відпочинку». А якщо дитина комусь скаже, що вдома її відшмагали, то дорослий, який це почув, скоріш за все, викличе поліцію. Дітям дають свободу дій, привчаючи до самостійності. Ще в садку дітям кажуть, що вони мають право на свою думку. З американськими дітками частіше гуляють тата. Чого в Америці точно немає, так це залучення бабусь у процес виховання дітей.

Канада

Тут дитині дозволяють практично все. Слово «ні» під забороною, а основне завдання виховання - розвиток творчості і внутрішньої свободи. Обмежень не існує буквально ні в чому: немає жорсткого режиму, вимог, дисципліни. Усі прагнуть просто насолоджуватися життям: і діти, і дорослі.

В'єтнам

З малих років діти ростуть буквально самі по собі, на вулиці, навчаючись соціальним та іншим навичкам у своїх однолітків або старших. Але у кожної дитини є свій критерій «добра і зла»: треба намагатися не здійснювати вчинків, які можуть засмутити батьків.

Алжир

Високі темпи зростання населення призвели до того, що держава просто змушена була взяти на себе істотну частину турбот про молоде покоління: батькам доводиться багато працювати, щоб забезпечити сім'ю. А тому вихованням дітей більше займаються вчителі, вихователі чи тренери в різних спортивних секціях.

Англія

Країна відома своїм суворим вихованням. Дитинство маленького англійця сповнене безліччю вимог, які спрямовані на формування чисто англійських традиційних звичок, поглядів і особливостей характеру та поведінки в суспільстві. З маленького віку дітей навчають стримувати прояв своїх емоцій. Середній вік молодої мами - 35-40 років. Англійські мами часто користуються послугами нянь. З раннього віку в Англії мами беруть з собою дітей в кафе, в кіно, в магазини чи в інші громадські місця, тому ті швидко адаптуються до навколишнього середовища. Діток англійці постійно хвалять і вважають, що це підвищує самооцінку та впевненість у собі. І ще одна особливість - англійські мами не мають права робити зауваження чужій дитині.

Ірландія

Ставлення до дітей в цій країні трепетне. Навіть якщо малюк розбив щось в магазині, ніхто не стане його лаяти за це - скоріше ввічливо поцікавляться, чи не злякався він. Незважаючи на те, що жінки Ірландії зазвичай народжують в досить зрілому віці, дітей у сім'ях багато - найчастіше четверо чи п'ятеро. Цікаво, що в цій країні зовсім немає дитячих будинків: для всіх сиріт неодмінно знайдеться родина.

Франція

Французька сім'я настільки міцна, що діти з батьками не поспішають розлучатися і спокійнісінько живуть разом до тридцяти років. Французька мама цілком раціонально розподіляє час між роботою, особистими зацікавленнями, чоловіком і дитиною. Дитина рано йде в садок, бо мама повертається на роботу. Французька дитина далеко не завжди виявляється в центрі уваги своїх рідних, рано вчиться розважати сама себе, зростає самостійною, швидко дорослішає. Бабусі й дідусі до виховання не долучаються.

Бельгія

Дітей з раннього віку вчать бути частиною суспільства: уже з 2,5 років малюки відвідують школу. У класі викладає один учитель, який працює з дітьми постійно. Він вчить їх бути акуратними, дружити, допомагати один одному, проявляти повагу до однолітків.

Італія

Сім'я в Італії - це клан, це найсвятіше. Діти ростуть в атмосфері вседозволеності і безсистемності, при цьому в умовах тотального контролю, в результаті чого виростають такими ж експресивними, та нестриманими, як їх батьки. У цій країні дитина в першу чергу - дитина, тому якщо вона активна, якщо вона балується, стоїть на голові, робить все що хоче, то батьки ніколи її не покарають.

Нідерланди

«Діти повинні рости вільними » - ось головне правило цієї країни. Дітям дозволяють абсолютно все, аби тільки це не загрожувало їхньому здоров'ю. Нехай з ранку до вечора будують, ламають, бігають і шумлять - ніхто й слова не скаже. Навчання теж повинне бути радісним і приємним. У школу діти ходять практично без нічого: беруть з собою лише бутерброди, а все необхідне для занять їм видають безпосередньо на уроці.

Іспанія

Іспанці люблять розповідати про своїх дітей, захоплюються ними, дарують подарунки за щось і просто так. Інколи можливі спалахи гніву, спрямовані в бік дитини, але, тривають вони недовго і закінчуються міцними обіймами, поцілунками і вибаченнями. Діти не виростають егоїстичними і розпещеними, тому що поняття добра і зла, поганих вчинків і такі , які можна ставити в приклад іншим, чітко розділяються.

Куба

Дитиною займається мама чи бабуся; якщо всі зайняті - існує багато державних садків, а ось нянечок запрошують вкрай рідко. Дівчаток з ранніх років привчають вести господарство і допомагати по дому. Хлопчик повинен рости сильним і сміливим, його призначення в житті - бути чоловіком. У сім'ї зазвичай дуже довірливі відносини, і у маленьких кубинців, як правило, немає ніяких таємниць від їх батьків.

Німеччина

Німці вважають за краще заводити дітей після тридцяти років, коли вже зроблять кар'єру. Зазвичай підшукують няню до народження дитини. У Німеччині діти до трьох років виховуються вдома. Коли вони стають старшими, їх раз на тиждень водять в «ігрову групу». Там вони вчаться спілкуватися з однолітками. Після цього їх віддають в дитячий садок. Виховання дітей у Німеччині можна охарактеризувати словами «захист» і «безпека». З дитинства маленьких дітей привчають до того, що їх ніхто не повинен ображати, бити, карати і підвищувати голос.

Швеція

Шведи негативно ставляться до того, щоб вдарити дитину, навіть якщо вона провинилася. Діти з ранніх років знають про своє право недоторканності. Тим не менше, певні рамки і межі строгості в шведських сім'ях існують, оскільки вважається, що вседозволеність і розпещеність призводять до того, що людина виростає нещасною. Але якщо батьки щось забороняють своєму малюкові, то вони зобов'язані пояснити чому, вислухати його аргументи і думки.

Таїланд

«Кращий учитель - особистий досвід». Батьки не прагнуть уберегти дитину від падінь, синців або інших неприємностей: сама встане, далі побіжить. Вони, звичайно, розповідають малюкові, що деякі вчинки небезпечні, а деякі - непристойні, але свій вибір зрештою дитина робить сама.

Греція

Грецьке виховання в чомусь схоже з італійським. У грецьких батьків є свої правила: дитина повинна бути завжди нагодованою, перегодованою і навіть загодованою. Тому вгодований грецький малюк з їжею в руках - досить поширене видовище. Ще одна відмінна особливість грецьких сімей - мами балують синів, а тата виконують будь-який каприз своїх дочок. Причому таке ставлення зберігається, коли дорослим чадам вже далеко за сорок.

Японія

У Японії існує градація способів виховання за віком. До 5 років малюк може робити все, що душі завгодно. З 5 до 15 років з дитиною прийнято поводитися в буквальному сенсі як з рабом. У цей період будь-яке слово батька для дитини - закон. Зате після 15 років до підлітка ставляться на рівних і вважають його самостійною особистістю, що заслуговує поваги. Японський батько ніколи не підвищить голос на свою дитину і тим більше, ніколи не вдарить її. Японський малюк може бути впевненим у тому, що його завжди уважно вислухають, прийдуть на допомогу. Японські батьки ніколи не виховують дітей на людях. Вони роблять їм зауваження, але наодинці і при можливості спокійно.

Китай

Оскільки китайці не мають змоги завести більше однієї дитини, вони практично однаково підходять до виховання, як хлопчиків, так і дівчаток. Тому у звичайній китайській родині найчастіше немає поділу на чоловічі і жіночі обов'язки. До того ж, більшість китайських дітей відрізняються ввічливістю і хорошими манерами. Діти з раннього віку ходять у дитячі садки (іноді навіть з трьох місяців), де живуть за правилами колективу в повній відповідності з прийнятими нормами. Дитину з колиски привчають до покірності і строго слідкують за нею. Китайці не шкодують сил і засобів для різнобічного розвитку дитини.

Данія

Данські діти ростуть в атмосфері свободи і рівноправності. З ранніх років дитина - повноцінний член сім'ї, який має право на свою думку і може брати участь у вирішенні будь-яких питань. Головний метод виховання у датських батьків і вихователів - гра, а тому дитячі садки на найвищому рівні оснащені всім необхідним для найрізноманітніших ігрових програм.
Джерело: " " " starylev.com.ua/club/article/yak-vyhovuyut-ditey-u-riznyh-krayinah"> starylev.com.ua/club/article/yak ... h-krayinah

Я в дитинстві часто любив читати журнал "Пізнайко". до сих пір пам"ятаю цікаві малюнки з нього. навіть було у конкурсах вигравав. Єдиний журнал з дитинства котрий так добре запам"ятався. Своїй дитині доречі також його купляю. Кожен раз щось нове, цікаве та пізнавальне для малечі.

Всех желающих приглашаем посетить тренинг на тему: ДЕТСКАЯ ПСИХИАТРИЧЕСКАЯ ПРОПЕДЕВТИКА, который состоится 2 декабря 2015 года по адресу: ул.Механизаторов,2А. Эти тренинги для детских и семейных психотерапевтов,практикующих психологов и педагогов,медиков без психиатрического образования. а также для мам,чтобы узнать о мире своего ребенка.
Цель программы: обучение психологов и мам основам детской и подростковой психиатрии.
Программа включает 100 часов теории и 20 часов практики,стоимость-50грн.один час занятий.Необходимо внести предоплату 500грн. для регистрации вас в список.
Начало занятий: 02 декабря 2015 года (еженедельные занятия по 4 часа)-время 17.00-21.00(среда).
или 16-17 января 2016 года (шесть сессий по два дня)-время 10.00-18.00.
Обучение проводит :КУЗНЕЦОВ ИГОРЬ ВАЛЕРЬЕВИЧ- ПРЕПОДАВАТЕЛЬ КАФЕДРЫ ДЕТСКОЙ, СОЦИАЛЬНОЙ И СУДЕБНОЙ ПСИХИАТРИИ НМАПО ИМ. П.Л.ШУПИКА.